Навігація
Головна
Новини
Про район
Фотогалерея
Літературне об`єднання
Сфера послуг
Посилання
Файловий архів
Каталог підприємств
Дошка оголошень

Зворотний зв'язок
Гостьова книга
Пошук по сайту
Мапа району
Карта сайту
Авторизація
Ім`я

Пароль



Ще не зареєстровані?

 РЕЄСТРАЦІЯ 


Забули пароль?

 ВІДНОВИТИ 
Останні статті
Катеринич Павло Миха...
Байдикова Олександра...
Пиріжна. Історія зас...
Нові назви вулиць міста
Склад депутатів Коди...
5 нових компаній
ООО Комэлектронпром
Отрада, ООО
Приватне підприєм...
Кодимський районн...
Відділення зв’язк...
Лічильники_
Структура статей
Усі статті » Поети » Наталія Бутук
Наталія Бутук


Член національної спілки письменників України Наталка Бутук ( у дівоцтві Чухрій) народилася 10 січня 1961 року в селі Будеї Кодимського району Одеської області в сім'ї колгоспника. Трагедією сім'ї було те, що дівчинка була майже незряча. Це мама відкрила для доньки світ поезії, навчила майже сліпу дівчинку любити те, що її оточувало. Втративши зір повністю, навчалась у спецшколі-інтернаті для сліпих дітей. Перший вірш написала в десять років. У старших класах багато читала. Улюбленими поетами були Єсенін, Блок, Цвєтаєва. На жаль, з українською поезією, окрім шкільної програми, була знайома мало. Школа була російською, та й книг, надрукованих шрифтом Брайля, не так багато.

Після закінчення школи два роки працювала на підприємстві. У цей час з'явилися перші її публікації в місцевій газеті "Комсомольська іскра".
У 1981 році Наталка стала студенткою українського відділення філологічного факультету Одеського державного університету. Під час навчання брала участь у роботі університетської літературної студії. Університет вона закінчила з "червоним" дипломом, працює вчителем української мови і літератури у тій школі, яку сама закінчила.
Поетеса друкується у періодичних виданнях області, її вірші вміщено у альманасі "Південна ліра 2000", збірнику віршів "Ступени", " Моя любове", «В надвечірнім падолисті» та інших.

 

 

Поетеса читає. Фінал літературного конкурсу "Цвітаєвська осінь", де вона розділила 2 місце з Анною Малик (перше місце не призначалось).

 

 

 

Твори, що входять до цієї збірки, глибоко ліричні, пройняті любов'ю до природи, до рідної землі, до звичаїв і традицій рідного народу. Тепло і ніжно звучить інтимна лірика поетеси. Разом з тим автор намагається у своїх віршах порушити гострі соціальні проблеми, прагне проникнути у глибини історії рідного краю.

 

 

***

Розгортаю своєю рукою
Золотого проміння тепло.
Вже прокинувся ген над водою
Вітерець і біжить за село.

Шелестить він в пшениці і житі,
І в обличчя моє загляда,
І купається в рос оксамиті,
І берізку веселу гойда.

Прокидаються гори і доли,
І світанок усе обійма.
Лине пісня пташок понад полем,
Без якої світанку нема.


***
Чого, м'ято кучерява,
Рано ти зів'яла?
То липневими ночами
Серце зчарувала.

Зчарувала моє серце
І сон відбила
Нащо солодко ти пахла,
Як ми зустрічались?

А тепер ти похилилась
На землю холодну.
- Бо я думала, що світ весь
Зчарувати годна.

Чарувала буйне літо,
Довго чарувала.
А воно мене забуло
Як сніги упали...


***
Вже свічки запалили каштани,
Розливаються співи пташині.
Де ти любий, хороший, коханий,
Озовися хоч словом єдиним.

Наче біла самотня хмарина,
Що блукає в безмеженому небі
І нікого ніде не зустріне,
Так і я заблукала без тебе.

Я весь час в самоті океану,
Наче човен загублений плину.
Де ти, любий, хороший, коханий,
Озовиcя хоч cловом єдиним.

Озовися, поклич мене в пломінь.
Я так змерзла, зігрій мою душу.
Як в снігах, заблукала у спомин
І не знаю, як вибратиcь мушу.

Знаю: поруч з тобою не стану,
Не знайду вже тебе, не прилину.
Де ти любий, хороший, коханий,
Озовися, хоч словом єдиним.


Сміх
Мені приснився тихий сміх.
Такий холодний, наче сніг.
Такий їдкий, аж серце коле
І приморожує до болю.

А може, то не уві сні?
Так страшно думати мені,
Що ви сміялись наді мною,
В обличчя кидали з злобою.

Такий холодний, наче сніг,
Їдкий ваш і колючий сміх.
Коли ж це так, я не ридаю, -
Я сміхом вам відповідаю.


А вірш "Я п'ю молоко" Наталка Бутук написала в Будеях літом 2008р., коли вона приїздила до матері у відпустку з двома донечками - близнюками, десятикласницями. Записала цей вірш одна з її дочок.


Я п'ю молоко
Я п'ю молоко таке тепле й пахуче.
І в грудях життя пломеніє, мов жар.
Вже вечір - вівчар на небесную кручу
Виводить і міяць, і зорі з кошар.

Я п'ю молоко з волошкового цвіту.
Я п'ю молоко із пісень жайворів.
Я п'ю молоко будеївського літа.
Я п'ю молоко з сінокосу морів.

Я п'ю молоко і од щастя співаю,
І небо співає, й співає земля.
Я п'ю молоко... День вже косу ховає,
І вечір-вівчар з косарем розмовля.


Жажда паруса

Я белый парус пью у моря,
Туман глотаю голубой.
Я выпила уже полгоря,
Но не смогла найти покой.
Свистели ветры ошалело, –
Их тоже приходилось пить.
И мачту, что вовсю скрипела,
Желая рифмой укрепить,
Глотала вместе с небом тоже,
Хоть мачта гнулась, как лоза;
Быть не хотелось ей, похоже,
Питьём. Я видела: слеза
Катилась по щеке у мачты –
Я тут же выпила слезу
И прошептала ей: «Не плачь ты!»
Как пенилась лазурь внизу!
В ней не было оттенков сажи.
Шумело море, как трактир,
Где я пила – из моря чаши –
Туман, что гуще, чем кефир…
Когда, как зверь, зима задышит
И мачту лёд скуёт зимой,
Пусть друг мой Лермонтов допишет
Бессмертный белый парус мой!

 

 

 

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис, щоб отримати можливість додавання коментарів
Поділитися в соціальних мережах
Партнери проекту
Незалежна Україна

Останнє фото


Альбом: Земля наших предків

Розклад руху

Залізниця

Автостанція

Спецпропозиції
В цій категорії оголошень немає.
Актуальні вакансії
лого служби зайнятостіКодимський центр зайнятості інформує.

Кодимі потрібні :

лікарі, вчителі, продавці, юристи

Звертатися за адресою: вул.Леніна, 69.
тел. 048 67 26713

RSS канали
Підпишіться на наші новини

Останні новини
Останні статті