Навігація
Головна
Новини
Про район
Фотогалерея
Літературне об`єднання
Сфера послуг
Посилання
Файловий архів
Каталог підприємств
Дошка оголошень

Зворотний зв'язок
Гостьова книга
Пошук по сайту
Мапа району
Карта сайту
Авторизація
Ім`я

Пароль



Ще не зареєстровані?

 РЕЄСТРАЦІЯ 


Забули пароль?

 ВІДНОВИТИ 
Останні статті
Байдикова Олександра...
Пиріжна. Історія зас...
Нові назви вулиць міста
Склад депутатів Коди...
Список зареєстровани...
5 нових компаній
ООО Комэлектронпром
Отрада, ООО
Приватне підприєм...
Кодимський районн...
Відділення зв’язк...
Лічильники_
Структура статей
Усі статті » Влада, закон » Слово депутату. Потрібно змінювати відношення до справи. 2010р.
Слово депутату. Потрібно змінювати відношення до справи. 2010р.


Потрібно змінювати відношення до справи і бути патріотами району

Питання наповнення районного бюджету і виконання Програми соціально-економічного та культурного розвитку нашого району, що розглядались на останній сесії райради, дуже тісно пов’язані між собою і мають важливе значення в теперішній час, в період кризи та економічного занепаду Кодимщини. Після розвалу Радянського Союзу, на зорі самостійності нашої держави, під час переходу від планової економіки до ринкової моделі, в ході роздержавлення, неконтрольованих демократичних процесів, утворення багатопартійної системи виникли прецеденти, що призвело до нинішнього хаосу, знищення базової галузі народногосподарського комплексу району – сільського господарства та цілих її підрозділів, залишивши в спадок зруйновані приміщення ферм, безвідповідальне ставлення до землі, ігнорування передового сільськогосподарського досвіду, навіть сталих традицій, таких як дотримання сівозміни.

За недостатнього державного фінансування, при мізерних надходженнях до районної казни, які можна вирішувати соціально-економічні проблеми? Значить, необхідно в першу чергу виявити джерела фінансування районного значення. Необхідно визнати наші помилки, проаналізувати ситуацію в районі і спільно виходити з економічної кризи. А зараз складається таке враження, що в нас робиться все для того, щоб район знищити. Бо якщо він буде і надалі існувати як дотаційний, то цього слід чекати в недалекому майбутньому.
В силу вищевказаних обставин зникли базові підприємства району, які наповнювали нашу казну. Це «Агробуд» (Є.О. Горбенко), «Дорбуд» (Ф.А. Романенко), «Сільгоспхімія» (І.А. Руденко), «Сільгосптехніка» (В.М. Басько), комбікормовий, спиртозавод і інші. Ось що і підірвало нашу економіку. Нічого не дають філії в районі, окрім робочих місць, хоча й обслуговують наших жителів, але всі здобутки, плата за надані послуги поповнюють казну других районів: Балтського та Котовського. Це стосується РЕМу, відділення зв’язку, газової дільниці, Райавтодору та ін.
Великою проблемою є господарювання на наших землях заїзжих інвесторів, яких абсолютно не цікавить соціальний стан тих сільських громад, землі яких вони використовують, не кажучи про район в цілому. Ми не відчуваємо їхньої підтримки в вирішенні болючих для нас проблем, вони з’являються на наших зібраннях лише тоді, коли приймаються рішення з їх особистих питань. Проаналізуйте й побачите – коли землі використовуються нашими сільгоспвиробниками, то розширюється сфера обслуговування жителів наших сіл та району, відкриваються олійні, пекарні, млини, пилорами і інші пункти переробки, розвивається тваринництво, птахівництво. Використовуються майнові та земельні паї громади, надаються робочі місця, заробіток та соціальний захист, поповнюється районна казна. А де інвестор, там зерно безпосередньо з поля вивозиться за межі району, поповнюється казна тих територій (в кращому випадку), де вони зареєстровані. Цим самим знищується повністю тваринництво, птахівництво, всі переробні пункти сировини, залишивши сільських людей без роботи та засобів існування. В деяких селах немає навіть чим вивезти на кладовище покійника, що все своє життя відпрацював в колгоспі. Не ведучи мову про те, чим розчистити дороги від снігу. Ці питання інвестора не цікавлять. Він багатотонною технікою вивіз зерно, зруйнувавши наші дороги і все. Хіба це нормально? Вважаю правильним би було відпрацювання умов зобов’язання інвестора у вирішенні проблем соціальної сфери на селі.
У місті ситуація теж не сприяє оптимістичним настроям. В період ринкової економіки одним з основних джерел фінансування є боротьба за ринок. Скажіть, будь ласка, які ми маємо надходження від АЗС на території Кодими, куди йдуть відрахування за надані послуги? А це колосальні кошти, регулярні. Куди йдуть прибутки від централізованих поставок промислових та продовольчих товарів? Постачальник, відчувши «грошовий смак» якістю своєї продукції, витісняє нашого виробника з ринку нашого міста, підриваючи економіку району; йде цілковита грошова перекачка в інші території, а ми ще й дякуємо за це, не бачачи іншого. А інше – це надати ринок збуту нашим виробникам в районі, розширити сферу обслуговування наших громадян. Бо саме вони поповнюють бюджет району, і як ніхто, розуміють і вирішують районні проблеми.
Сприяти й допомогти нашим керівникам підприємств в завоюванні ринку, хоча б в нашому, для початку, районі, шляхом високої якості продукції та доступністю цін на неї.
Треба, щоб послуги на ПММ, продаж хліба, центрозавіз товарів здійснювали наші районні підприємства, регулювали асортимент продукції та ціну шляхом здорової конкуренції, тоді й економіка покращиться. На нас тиснуть зі всіх боків з метою наживи, зважаючи на безпорадність та відстороненість влади. І район в цьому випадку виглядає беззахисним.
Мені як будівельнику прикро, що будівельно-ремонтні роботи в районі проводять бригади з інших територій. А яка реакція на це нашої влади? Як сказав один з наших районних чиновників, його не хвилює, хто виконує роботу, головне, що вона була зроблена. А звідки тоді візьмуться і робочі місця для кодимчан, і надходження до бюджету, звідки такий чиновник отримає зарплату? Де ж той со-ціальний захист населення, про який декларується владою на колегіях, нарадах, сесіях? Ось тут і відчуваєш, якою є різниця між виробником і чиновником, і яка між ними лежить глибока прірва. Бо один живе за принципом «вовка ноги годують» і сподіванням заробити собі пенсію, а інший рахує державний стаж, свої нагороди, а відтак солідне пенсійне забезпечення і здорову старість. Різні інтереси, а так не повинно бути, бо від цього страждає район в цілому. Я не раз звертався до влади з питання виконання ремонтно-будівельних робіт бригадами з інших районів, та тим, хто несе відповідальність після виконаних робіт за їх якість та обслуговування об’єктів, на яких вони виконувались? Мені не раз доводилось ремонтувати опалювальні системи в школах та водопроводи в селах. Тому й звертаюся до влади з проханням, щоб все ж таки роботи в районі вели місцеві організації, вирішуючи проблему безробіття населення шляхом забезпечення роботою, а не фінансовою підтримкою з центру зайнятості, що вважаю породжує негативні процеси в суспільстві. І в перспективі ми це ще відчуємо. Потрібно, щоб про забезпечення роботою населення району влада дбала стабільно, а не лише під час стихійного лиха та деклараціями перед виборами, і постійно відчувала своє призначення.
Крім основної нашої ремонтно-будівельної галузі, мій колектив надає комунальні послуги з вивозу ТПВ з міста та послуги лазні. Ці види діяльності завжди дотувалися з місцевого бюджету як збиткові. І припинилися вони колись після того, як міська влада перестала їх дотувати. Такими вони залишилися й нині. Та їх збитковість перекривалась основним видом діяльності підприємства, надією на покращення обстановки в галузі виробництва. Тому й доводиться виборювати дорогою ціною кожний об’єкт. Ця процедура приємна, коли відчуваєш підтримку з боку районного керівництва, відчуваєш, що ти виконуєш потрібну й корисну справу. Це почуття було до тих пір, доки влада виконавча і місцева не впевнилась, що ці послуги закріпились за певним підприємством, а з боку влади залишився лише контроль. Чомусь послуги лазні деякі чиновники вважають не запорукою здоров’я населення, а послугою розваг, забувши, що переважна частина нашого міста – це мешканці приватного сектора, де вода заведена лише в двір. Ці люди не мають ванн та душових кабінок. Особливо це стосується одиноких людей похилого віку. Вважаю, що лазня, не важливо хто її обслуговує, є гордістю міста, особливо для приїжджих. Адже не в кожному місті вона є. І нас радує, що до нас, не в ТОВ «Стандарт», а в кодимську лазню регулярно і з задоволенням приїздять люди з сусідніх районів.
Складною є обстановка із вивезенням ТПВ. Через газету та суди виборюємо від населення оплату за надані послуги. Після залишення посади голови адміністрації В.І. Погорілим цю справу практично ніхто не контролює. Суб’єкти підприємницької діяльності в місті майже перестали платити за вивезення ТПВ. Розвесниться, побачимо, що твориться навколо Кодими, зокрема на маршрутах наших торговельників. Це в напрямку Чечельника, Студеної, Пиріжної. І найнеприємніше, що замість підтримки з боку РДА в вирішенні проблем міста, доводиться в судовому порядку вирішувати питання оплати за надані послуги з вивезення ТПВ громадянам, що користуються пільгами та субсидіями: це ветерани війни, чорнобильці, ветерани військової служби, ветерани внутрішніх справ тощо, компенсацію яких проводить управління праці та соціального захисту населення Кодимської РДА, очолюване Г.С. Ярославською, яке більше півроку не проводить з нами розрахунки за цю пільгову категорію, якій держава узаконила ці пільги.
В нашому районі ці люди користуються далеко не всіма пільгами, що в великих містах, і ущемляти їх навіть в цьому – великий гріх. Згідно договору між нашим підприємством та УПСЗН воно зобов’язане по мірі надходження коштів щомісячно перераховувати згідно актів звірок кошти на оплату комунальних послуг в п’ятиденний термін. У мене виникає питання: невже держава вам півроку не перераховувала ці кошти, невже ви півроку не отримували зарплату, і що було б з містом, якби весь цей період ми не вивозили сміття, а чекали б від вас оплати? А як на таку ситуацію реагує РДА? А ніяк. На письмове звернення до райдержадміністрації від 26.02.2010р. стосовно роз’ясненням причин непроплати за пільгову категорію відповіді немає і донині. Хто відповість за ці дії? Яким шляхом ми йдемо?
В той же час неодноразово був свідком того, як райдержадміністрація заслуховує керівників підприємств, що мають заборгованість по зарплаті та основних платежах на колегіях, не вникаючи в причини заборгованості. Прикладом є остання колегія, де «розпинали» директора автопарку О.І. Закревського за заборгованість, не зважаючи на те, що йому УПСЗН теж заборгувало більше 25 тис. грн. А після мого виступу-звернення як керівника підприємства, як депутата, начальник УПСЗН Г.С. Ярославська не спромоглася роз’яснити причину непроплати за надані послуги автотранспортом та комунальні і цим зняти напругу з даної ситуації. Адже не отримавши надходжень за послуги, ми зобов’язані сплатити податки після проведення першої операції, тобто лише надавши послуги. Таке ставлення до нас провокує на розторгнення між нами даної угоди на послуги, роблячи мешканцям міста не скільки матеріальні, скільки моральні збитки, тому що ці пільги дісталися їм не дешевою ціною.
Як розцінити діяльність чиновника районного масштабу, який на словах ратує за соціальний захист населення району, за надання робочих місць, а на ділі робить все навпаки. Так при проведенні тендеру на ремонтні роботи в приміщенні УПСЗН Галина Степанівна зробила все можливе, щоб переможцем і виконавцем робіт стало підприємство ТОВ «ОС-НОВА-2007» з с.Новомиколаївки Комінтернівського району (хоча запропонована нами вартість робіт була на 25,5 тис. грн. меншою за ціну «переможця»), бо в моїх заступників немає 2-х річного стажу роботи і вони не відповідають критерію кваліфікаційних вимог. А в кожного з них тільки будівельний стаж більше 20 років. Після такого рішення я з відкритим листом звернувся до керівництва районної виконавчої влади через газету «Вісті Кодимщини» як депутат районної ради, як голова районної організації роботодавців, на що відповіді так і не отримав. Користуючись нагодою та високим званням депутата, звертаюсь до пані Ярославської за поясненням: якими критеріями керувалось керівництво адміністрації, подаючи Вашу кандидатуру на нагородження Вас високою відзнакою «Заслуженого працівника соціальної сфери України»?
З питання проведення тендера я звернувся до обласного Господарського суду та КРУ області і чекаю відповіді. Хоча, маючи досвідченого юриста в РДА, можна все це було вирішили на місті в районі, не звертаючись до обласних структур. Ми боремось проти безробіття, алкоголізму, наркоманії, хуліганства, за здоровий спосіб життя, за спортивну молодь. Так от, на мою думку, не з того починаємо. Бо через такі ситуації і таким ставленням до справи ми районний бюджет не наповнимо і соціально-економічний стан та культурний розвиток району не покращимо.
І на закінчення повернусь до того, з чого починав: в силу обставин, що склалися в районі, необхідно зробити все можливе, щоб район наш ожив, щоб при економічному аналізі на обласному та державному рівнях його не ліквідували як дотаційний. Бо це найлегше зробити, вирішивши цим самим масу нерозв’язаних проблем. Бо немає району – немає і проблеми!?

В.Склярук,
директор ТОВ «Стандарт», депутат районної ради.

Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис, щоб отримати можливість додавання коментарів
Поділитися в соціальних мережах
Партнери проекту
at blackjackartists.com hotels, shows, tours, clubs and much more.
Незалежна Україна

Останнє фото


Альбом: Земля наших предків

Розклад руху

Залізниця

Автостанція

Спецпропозиції
В цій категорії оголошень немає.
Актуальні вакансії
лого служби зайнятостіКодимський центр зайнятості інформує.

Кодимі потрібні :

лікарі, вчителі, продавці, юристи

Звертатися за адресою: вул.Леніна, 69.
тел. 048 67 26713

RSS канали
Підпишіться на наші новини

Останні новини
Останні статті