Богородиця "Охтирська"

Божа Матір є заступницею всього Християнського роду, а особливе шанування Їй від наших предків, котрі будували монастирі, храми, каплиці. Богородиця ж виявляла свою милість їм через святі образи, які були знайдені часто у важкодоступних місцях: лісах, болотах, нерідко над джерелами. Так, прославляння Божої Матері, Її ікон нерозривно входило в народний побут разом із шануванням Її святих джерел.

Часовня-купальня. Демківські криниці, с. Пиріжна. 2009р.

От і в селі Пиріжна є таке джерело. В "Трудах Подольского Епархиального историко-статистического комитета, выпуск №9. Каменец-Подольск - 1901 год". Повідомляється: "В десятую пятницу после свт. Пасхе, после окончания Божественной литургии совершается крестный ход к Демковским колодцам, которые находились в одной версте от села. В нём участвовало множество богомольцев из окрестных селений, набиравших из колодцев воду".

хресна хода. 2009р.

Зустріч ходи вірян з Кодими

віряни з іконою

Існує легенда про виникнення цих колодязів, записані зі слів старожилів села, які чули це від своїх дідусів і бабусь.
- Одному благочестивому жителю села приснився сон, що за селом у рівчаку з водою лежить ікона. Він пішов до священика й розповів цей сон. Тоді панотець, зібравши людей, направився до зазначеного місця. Там він побачив у трясовині ікону, що прийняв із благоговінням і трепетом. На іконі був зображений лик Божої Матері "Охтирська". На цьому місці облаштували колодязь, з якого б'є джерело й до сьогодення. Це джерело освятили й після цього проводили тут Богослужіння. Вода із цього джерела вважалася цілющою, так що збирала багато прочан з різних місць, навіть віддалених сел. Старожили розповідали, що ікону несли дівчата з непокритою головою і ця хресна хода тривала до Києва. Це була почесна місія: доля дівчат визначалася найближчим часом: хто знаходив собі шляхетного нареченого, а хто йшов у монастир.

Існує інша легенда, в якій розповідається, що через місцевість йшли чумаки. Один раз вони не угледіли, як воли застрягли в трясовині. Чумаки намагалися витягти їх, але безуспішно. Тоді вони стали молитися Богу. Молитва їх була почута й воли чудом урятувалися. Після цього в баченні одному чумакові з'явилася Богородиця й повеліла продати частину обозу й улаштувати жебракам обід, що чумаки й зробили. Цю традицію вони заповіли своїм дітям і онукам, пам'ятали і завжди виконували. Цей благочестивий звичай триває й по сьогодення. на десяту п'ятницю після свята Великодня, як закінчиться божественна літургія та водоосвятний молебень, жителі села запрошують всіх на трапезу.

купання дитини.

На жаль ікона Богородиці не збереглася до наших днів, але джерело залишилося й по Божій милості не висихає. Із трьох колодязів залишилося тільки два. З цього місця бере свій початок річка Мала Савранка.

З історії будівництва часовні-купальні. 2009р.