1917 – 1986рр.
Заслужений лікар України
Народилася Олександра Федорівна в 1917 році у м. Білгороді Курської губернії у багатодітній сім’ї. До війни дівчина закінчила навчання в Курському медичному інституті і встигла отримати невеликий досвід роботи на базі підготовки спортсменів на Кавказі. З перших днів Другої світової Олександра Байдикова була військовим хірургом на Волховському фронті. В евакогоспіталі молодий лікар рятувала життя поранених солдат. Її професіоналізм було відзначено орденами Червоної Зірки та Червоного Прапора та багатьма бойовими медалями. По закінченню війни, вже у 1946 році, за запрошенням фронтової подруги Лідії Прокопенко, Олександра Федорівна переїхала до Кодими. Тут вона спочатку влаштувалася в Шершенецьку дільничну лікарню, а пізніше – в Кодимську районну. Фахівців у повоєнні роки було мало, тому доводилося водночас бути і хірургом, і акушером, і гінекологом, і терапевтом. З усіма обов’язками справлялася Олександра Байдикова і була особистим лікарем чи не для кожного мешканця Кодими.Крім роботи в Кодимі, її часто викликали під час складних випадків у села району. Пізніше Олександра Байдикова стала завідуючою інфекційним відділенням Кодимської ЦРЛ, була нагороджена орденом Пошани. У 1970 році брала участь в погашенні спалаху холери в Одесі, за що у наступному, 1971 році, отримала звання Заслуженого лікаря УРСР!
Олександра Федорівна любила людей, воліла всім допомогти, вилікувати, віддавала весь свій час і сили хворим. Тепло й енергію знаного медика відчували пацієнти та зазначали, що лише від дотику її руки їм ставало легше – вона могла заспокоїти лагідним поглядом, теплим словом підготувати до хірургічного втручання та налаштувати на одужання. Син О.Ф. Байдикової Сергій Павлович згадує: – Операції, лікування, консультації – все робилося від серця. Для лікаря було чимсь недостойним брати гроші на знак вдячності. От одного разу до нас прийшла жінка з Баштанкова, чоловіка якої мати лікувала, і принесла величезного півня та кошик яєць. Мати навідріз відмовилася щось брати і сказала, що все це швидше потрібно її чоловікові для харчування і одужання! Приємно здивована жінка пішла із зайнятими руками назад. Звичайно, схожих випадків було багато, тому і лишилася О.Байдикова у пам’яті кодимчан чуйною і безкорисливою людиною. Олександра Федорівна не мислила життя без роботи, без щоденної допомоги хворим і навіть після виходу на пенсію продовжувала працювати у лікарні. У 1976 році О.Байдикова передала завідування інфекційним відділенням В.Г. Леонгарду і перейшла у кабінет інфекційних захворювань в лікарні, де працювала майже до останнього дня. – Про Олександру Федорівну Байдикову я знав давно, але особисто познайомився тоді, коли переїхав з Кіровоградщини сюди, в Кодиму. У будь-який час доби Олександра Федорівна була готова зарадити, допомогти, до неї за порадою зверталися не тільки хворі, а й лікарі всіх направлень. Весь період співпраці приємно відчувалась надійна рука і опора досвідченої колеги. Щодня вона послідовно передавала мені свій неосяжний трудовий досвід та майстерність, ділилася знаннями фронтового лікаря-хірурга, полегшувала мою працю інфекціоніста на Кодимській землі. Ця людина була, є і завжди буде моїм наставником і старшою колегою. Вона лишилась в серцях доброзичливою, співчутливою, чесною людиною, чуйною матір’ю, бабусею. Я радий, що кодимчани не забувають таких людей і відтепер меморіальна дошка буде нагадувати старожилам та розповідати новим поколінням про гідних пошани особистостей, як Олександра Федорівна Байдикова, – ділиться думками Валерій Григорович Леонгард, завідувач кабінету «Довіра». Завдяки своїм щирим вчинкам та відкрите серце не залишалася непоміченою Олександра Федорівна і в похилому віці. В районній газеті «Червона зірка», у номері від 19 квітня 1984 року про Заслуженого лікаря України було надруковано: «Мало хто з кодимчан не знає цієї трудівниці, прекрасної людини, лікаря-зцілителя, що ніжними руками приносить хворим полегшення, гамує біль». У 1986 році видатного медика не стало, проте її добрі справи пам’ятатимуть. Діти, онуки і правнуки Олександри Федорівни, усі, хто її пам’ятає, можуть по справжньому пишатися героїчною, безкорисливою та самовідданою Олександрою Байдиковою, що жила й працювала на нашій землі.
В 2016 році в честь Олександри Федорівни було названо одну із вулиць міста Кодима. |