Навігація
Головна
Новини
Про район
Фотогалерея
Літературне об`єднання
Сфера послуг
Посилання
Файловий архів
Каталог підприємств
Дошка оголошень

Форум міста
Зворотний зв'язок
Гостьова книга
Пошук по сайту
Мапа району
Карта сайту
Авторизація
Ім`я

Пароль



Ще не зареєстровані?

 РЕЄСТРАЦІЯ 


Забули пароль?

 ВІДНОВИТИ 
Останні статті
Байдикова Олександра...
Пиріжна. Історія зас...
Нові назви вулиць міста
Склад депутатів Коди...
Список зареєстровани...
5 нових компаній
ООО Комэлектронпром
Отрада, ООО
Приватне підприєм...
Кодимський районн...
Відділення зв’язк...
Лічильники_
Структура статей
Усі статті » Поети » Туренко Віталій Володимирович
Туренко Віталій Володимирович




народився 11 травня 1937 року на території Григоропільського району. Після закінчення школи, вступив до Одеського автодорожнього технікума, після армійської служби працював дорожнім майстром в Овідіопольському районі, мав двох синів. В Кодиму переїхав в 1966 році до батьків, які на той час тут працювали. Трудову діяльність в Кодимі розпочав з дорожнього майстра, потім головним інженером в РайДу, 5 років - головним інженером в міжколгоспшляхбуді в момент створення фірми, знову в РайДу. Останні 10 років проживав в селі Гвардійське під Одесою. Помер та похований в Кодимі 23 березня 2001 року.
Більш детальніше на сайті - збірці творів Туренка Віталія.




Рідний край

Я дуже люблю рідний край,
І відчуваю це по всьому:
Де зеленіє темний гай -
Я бачу там для себе рай,
І не поступлюсь ним нікому.
Другий, де б тільки він не був,
Багато світу крізь побачив,
А рідний край він свій забув,
Давним давно в ньому не був,
Й нічого рідного не бачить.

Місцевий рідний колорит,
Таке село наше чудове.
Ставок неначе оксамит,
Внизу вилискує, блистить,
І всюди чути рідну мову.
До краю рідного приріс,
Все тут я до дрібниці знаю,
Люблю я поле, луг і ліс,
Село де народився й зріс,
Я ні нащо не проміняю.
1985р.


Морозний день

Над Балтським шляхом: - білим інеєм черешня розцвіла.
А в далині клубочиться туманом сірим - морозна мла.
Все навкруги покрито снігом - білим, білим.
По небу сонце котиться не сміло - лимоном спілим.
Навколо ліс в святково - срібному вбрані стоїть врочисто
Під шатром неба голубого вимитого чисто.
І тільки від дерев лягають тіні довгі й сірі,
Від подиху морозного притихли птиці й звірі,
Застигло все кругом, заціпеніло і не дише.
І тільки сніг під чобітьми рипить, турбує тишу.
1985р.


Наступає весна
Теплий вітер весняний лиже сніг,
Я знімаю ковзани і лижі з ніг.
Пережили ми зиму навісну,
Повертає вже погода на весну.
Прояснилось, наступає тепло,
Зима здалась, із під снігу потекло,
Сонце гріє, приближає весну.
Всі радіють, просипаються від сну.
Хоч до справжньої весни ще далеко,
Ще не видно ні шпаків ні лелеки,
Та радію я їй від душі,
Бо на серці весна й на душі.
1985р.



Новий день

Ось народжується день:
Трохи посвітліло,
Розступилась темнота,
Небо посіріло.
Через шпарину пробившись,
Перший промінь блиснув,
Вітаючи новий день ,
Соловейко свиснув.
Тепле сонце, золотаве,
Сліпуче, блискуче,
Розганяючи туман,
Зиркнуло з-за кручі.
Таке рідне, дороге
Веселе світило
Освітило поля, ліси
Села обігріло.
І зраділо все живе,
Пташки заспівали,
Вода в ставку заіскрилась,
Зайчики заграли.
І яскравим діамантом
Заблищали роси,
І ступають по траві
Ваші ноги босі.
В синім небі жайворонок
Високо літає,
Зустрічає новий день,
Весело співає...
1990р.


Спогади про тихе полювання
Радісно я прокидаюсь на світанку,
Наче в бік штрика веселий біс,
Збираюся хутенько спозаранку,
І собі мандрую швидко в ліс.
По дорозі не зустрівши ні душі,
Геть забувши гам і суєту,
Залишивши спокій на душі,
В лісову пірнаю тінь густу.
Не у тінь, а в рай я поринаю,
У казковий дивовижний світ,
П'янкі, бажані запахи вдихаю,
Що із тумана точаться, із віт.
Терпко пахне лист торішній прілий,
Молоді листочки пахнуть ароматом.
Крім запахів цих чути звуки смілі,
То десь строчить дятел з автомата.
Співають весело тут птиці,
Зозуля вдалині кує,
Співають солов'ї, синиці,
Співає все, що в лісі є.
Промінь сонця досягає долу,
Через сито листя на дубах,
Заіскрилось цятками навколо
На очах моїх і на губах.
Я своїм очам уже не довіряю,
Раптом зупиняюсь, наче влип,
Щастя своє миттю відчуваю:
Бо переді мною - білий гриб!
Цар грибів - це мрія багатьох:
Пишний і коричнево - рум'яний,
Моє серце в грудях тільки - тьох...
Бо від хвилювання я вже п'яний.
Наче хтось розкидав тут хлібці,
Випечені вдома у печі.
Перший гриб - хлібець уже в руці...
Скоро й сумка повна на плечі.
Повертаюся бадьоро я додому
І під поглядами заздрісних сусід,
Гордий я, й не чую втоми,
Бо сьогодні в нас смачний обід.
1992р.


Спогади про ранню юнь
Куди лиш влітку не піди:
Жара густа, липка, пекуча.
Себе не хочу більше мучить,
Біжу до річки до води.
Прохолодитися, скупатись,
Трохи на сонці повалятись.
Не знаючи, як кажуть броду
Шубовсть з розгону прямо в воду.
Потім сідаю в плоскодонку,
Пливу на плесо поспішаю
І закидаю вудку - донку,
Я там в чеканні завмираю...
Дивлюсь, чудуюсь на природу,
А в грудях щось щемить і ниє,
Верба вмочила гілля в воду
І в ній листочки свої миє.
На плесах ряска зеленіє,
В воді мелькають плавунці,
Ширяють рибок табунці,
На сонці жаби спинки гріють.
Як би ж то вічно так було б, як би ж...
Десь сумно кумкають жаби
Зозуля в далині кує,
Хвилює й смутку додає.
1992р.



* * *

Хороший день сьогодні буде:
Біліє іній скрізь і всюди
Яскраве сонце хоч не гріє
Душа від нього веселіє,
Сніжок іскриться, очі ріже
Мороз скував повітря свіже
Дерева білі, урочисті,
Тремтять листочки серебристі.
Білий димок у небо в'ється,
Душа радіє і сміється.
січень 1995р.


Золота осінь
Буяють фарби над Будейським лісом
Переливаються на різні кольори,
А ліс стоїть врочистий, загадковий
До пізньої осінньої пори.
І літо бабине вже відцвітає
Й показує в цю пору року
Всю Звабливість, затишок, теплоту
Всю красоту свою нівроку.
Тихенько над лісом вітер віє
Листочками ледь - ледь перебирає.
Все зачароване стоїть і мріє,
Чому ж легенький смуток огортає?
Бо ж й особиста осінь підступає
З багатим вжинком мудрості життя
Не оглянешся, як літа минають
І як підеш із ними в небуття...
жовтень 1995р.



Одаї
Природа Кодимська, Серблянські одаї.
Минуле згадуєм й літа свої.
Кує зозуля десь у далині
Скупо відмірює літа твої.
В зелених заростях колишні одаї,
Байраки зеленіють і гаї
Від ранку і до вечора співають
Настроєні лірично солов'ї.
І краєвид який приємний та широкий
Все навкруги тут тільки тішить око.
Щасливо посміхаюсь сам до себе
А мрії десь далеко та високо.
5. 05. 1998 р.
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис, щоб отримати можливість додавання коментарів
Поділитися в соціальних мережах
Партнери проекту
Незалежна Україна

Останнє фото


Альбом: Земля наших предків

Розклад руху

Залізниця

Автостанція

Спецпропозиції
В цій категорії оголошень немає.
Актуальні вакансії
лого служби зайнятостіКодимський центр зайнятості інформує.

Кодимі потрібні :

лікарі, вчителі, продавці, юристи

Звертатися за адресою: вул.Леніна, 69.
тел. 048 67 26713

RSS канали
Підпишіться на наші новини

Останні новини
Останні статті