Навігація
Головна
Новини
Про район
Фотогалерея
Літературне об`єднання
Сфера послуг
Посилання
Файловий архів
Каталог підприємств
Дошка оголошень

Форум міста
Зворотний зв'язок
Гостьова книга
Пошук по сайту
Мапа району
Карта сайту
Авторизація
Ім`я

Пароль



Ще не зареєстровані?

 РЕЄСТРАЦІЯ 


Забули пароль?

 ВІДНОВИТИ 
Останні статті
Байдикова Олександра...
Пиріжна. Історія зас...
Нові назви вулиць міста
Склад депутатів Коди...
Список зареєстровани...
5 нових компаній
ООО Комэлектронпром
Отрада, ООО
Приватне підприєм...
Кодимський районн...
Відділення зв’язк...
Лічильники_
Структура статей
Усі статті » Наші земляки » Карпінський Франц Пилипович
Карпінський Франц Пилипович


Герой Радянського Союзу.

Карпінський Франц Пилипович народився 18 червня 1906 р. в с.Івашків Кодимського району. Закінчив початкову школу. Жив с столиці Туркменії - Ашхабаді, працював начальником відділу сбуту на заводі. Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 р. В 1943 закінчив курси молодших лейтенантів. Воював на Південно-Східному, 3-му І 4-му Українських І 1-му Білоруському фронтах. Нагороджений орденом Леніна, орденами Вітчизняної війни ї ступеня. Червоної Зірки, Слави III ступеня і медалями. В квітні 1945 р. в боях за Берлін був важко поранений. 16 травня 1945 року помер в госпіталі. Похований на Берлінському воєнному кладовищі. За мужність і відвагу, виявлені в боях з фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 р. командиру взводу 442-го окремого саперного батальйону (248-а стрілкова дивізія, 5-та ударна армія, 1-й Білоруський фронт), старшому лейтенанту Францу Пилиповичу Карпінському посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В збірнику "Подвиг во имя жизни” вміщено розповідь про те як загинув наш земляк (подано в скороченому вигляді). „Групу очолюю я..." На порозі стояв травень-місяць (29 квітня 1945), який приніс нам Велику Перемогу. Але ще тривала війна. Бої були в самому розпалі, то тут, то там горіли будинки, навколо свистіло, лунали вибух за вибухом. Старший лейтенант Франц Карпінський, високий, худорлявий, стояв посеред цього гуркоту і роздумував, перш ніж остаточно прийняти рішення. Саперів його взводу відділяло декілька сот метрів від сильно укріпленого пункту, який потрібно було штурмувати полкові. На шляху до нього барикади, завали. Командир взводу вирішував, як підібратися до цих завалів, щоб зробити в них прохід для полку. І ще про одне думав офіцер: кого послати під ураганний вогонь. Пауза затягувалась. Солдати чекали. - Групу очолюю я - твердо сказав лейтенант. – Зі мною підуть... "Групу очолюю я..." Не раз за роки війни говорив він цю коротку фразу. Про його мужність і відвагу знали всі. І якщо бачили табличку: "Перевірено: мін немає", підписану Карпінським, сумніватися не доводилось - кожний був впевнений: все зроблено напевне, з гарантією. Сапери, де повзком, де пригнувшись, через двори добралися до барикад. Швидко зорієнтувавшись, поклали в завали вибухівку І відповзли в укриття. Через декілька хвилин один за одним почулися вибухи. Коли підійшли перші підрозділи полку, Карпінський разом з ними підняв свій взвод в атаку. - Вперед! За Батьківщину! - скомандував він. В цю мить відчув, що сильно обпекло руку. Вона повисла, як нежива. Кров плямами проступила через гімнастерку. Але це не зупинило командира. Пересилюючи біль, він продовжував вести бійців до нової цілі - масивного будинку, перетвореного противником в укріплений опорний пункт. Карпінський миттю оцінив обставини, прийняв рішення - підірвати стіну будинку. І знову чітко пролунав голос офіцера: - Зі мною підуть... Група саперів на чолі з своїм пораненим командиром пробралася вперед під шквальним вогнем ворога... І ось сапери досягли цілі. Один із бійців, не гаючи ні хвилини, вирив воронку під стіною, другий підклав вибухівку, третій вів спостереження за противником, і тільки сапери встигли відійти назад, як повітря потрясло вибухом. Стіна будинку зі всіма вогневими точками, обладнаними на горищі впала. Дорога для наших підрозділів була вільна. З криками „Ура!” стрільці атакували ворога. В ці переможні хвилини Карпінський був знову поранений. І на цей раз – смертельно. Проте солдатський обов’язок він виконав до кінця.

В 2017 році, в честь героя названо одну із вулиць міста Кодима.

Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис, щоб отримати можливість додавання коментарів
Поділитися в соціальних мережах
Партнери проекту
Незалежна Україна

Останнє фото


Альбом: Земля наших предків

Розклад руху

Залізниця

Автостанція

Спецпропозиції
В цій категорії оголошень немає.
Актуальні вакансії
лого служби зайнятостіКодимський центр зайнятості інформує.

Кодимі потрібні :

лікарі, вчителі, продавці, юристи

Звертатися за адресою: вул.Леніна, 69.
тел. 048 67 26713

RSS канали
Підпишіться на наші новини

Останні новини
Останні статті