Навігація
Головна
Новини
Про район
Фотогалерея
Літературне об`єднання
Сфера послуг
Посилання
Файловий архів
Каталог підприємств
Дошка оголошень

Зворотний зв'язок
Гостьова книга
Пошук по сайту
Мапа району
Карта сайту
Авторизація
Ім`я

Пароль



Ще не зареєстровані?

 РЕЄСТРАЦІЯ 


Забули пароль?

 ВІДНОВИТИ 
Останні статті
Катеринич Павло Миха...
Байдикова Олександра...
Пиріжна. Історія зас...
Нові назви вулиць міста
Склад депутатів Коди...
5 нових компаній
ООО Комэлектронпром
Отрада, ООО
Приватне підприєм...
Кодимський районн...
Відділення зв’язк...
Лічильники_
Структура статей
Усі статті » Наші земляки » Свидницький Анатоль
Свидницький Анатоль

 



Письменник, етнограф, педагог, громадський діяч.

Народився в сім’ї священика в с. Маньківка (тепер Тульчинського району Вінницької області) в 1834р.. Багатодітна сім’я, в якій було шестеро дітей (чотири сини і дві доньки) жила дуже бідно. Священик до селян ставився демократично і малий Анатоль з дитячих років мав можливість спілкуватися з простим людом. Побачене й почуте зосталося у чіпкій пам’яті й чуйному серці майбутнього письменника. Пізніше він згадуватиме: „Колись я мав щастя жити лице в лице з простим людом українським, колись і я був щасливий!.. То для мене школа правди і любові”. А потім була інша школа: з 1843 до 1851 року навчався в Крутянському духовному училищі (тепер Кодимський район) тодішнього Балтського повіту, потім у Кам’янець-Подільській духовній семінарії (1851–1856 р.р.). У 1856 році Анатоль Свидницький поступив у Київський університет – спочатку на медичний, а потім – історико-філологічний факультет. Не закінчивши через матеріальні нестатки повного курсу історико-філологічного факультету, з осені 1860 р. почав працювати в Миргородському повітовому училищі на Полтавщині. Викладав словесність у відкритій з його ініціативи, недільній школі, використовуючи у навчанні українську мову. Підготував підручник „Російська азбука” (видано 1868 р.), написав філологічну розвідку „Вимова наша українська і потреби нашого орфографування”. Анатолій Свидницький був одним із перших дослідників творчості Т. Г. Шевченка – організував у м. Миргороді публічну бібліотеку. На основі спостережень, винесених з рідного Поділля, він написав у Миргороді фольклористично-етнографічні нариси „Злий дух”, „Великдень у подолян” та ін. На уснопоетичній основі виникли його оповідання „Проти сили не попреш, з чим родився, з тим і вмреш”, „Недоколисана”, „Іван Доробало” (розшукані М. Сиваченком у 1974 р. і вперше надруковані у 1985 р.). Через матеріальну скруту письменник змушений був змінити роботу. Він став працювати в Акцизному Відомстві у м. Козелець на Чернігівщині. Через заборону Валуєвським циркуляром А. Свидницький змушений писати оповідання російською мовою. Не було можливості підготувати підручник українською мовою. Найвизначнішим твором А. Свидницького є роман „Люборацькі”. Написаний у 1861–1862 р.р. і тоді ж надісланий до журналу „Основа” (надрукований після смерті автора у 1886 р.). У романі на широкому суспільному тлі життя Поділля 40–50-х р.р. розгортається трагічна доля сім’ї сільського священика, з’ясовуються соціальні причини її загибелі, порушуються злободенні проблеми, пов’язані з освітою та вихованням української молоді. В останні роки життя А. Свидницький написав два десятки російськомовних оповідань та нарисів на різні теми: „Арендарь”, „Гаврусь и Катруся”, „Попался впросак”, «Жебраки», «Железный сундук», «Конокрады» та ін. М. Зеров відмітив, що ці твори насичені „українськими розмовами” персонажів, густо забарвлені „українськими приповідками”. Особисте життя письменника не склалося. Його понизили по службі, а в 1868 р. взагалі звільнили з посади. З 1869 р. працював завідувачем Київського Центрального архіву. А через два роки обірвалося життя цієї жвавої, енергійної натури, всебічно обдарованої від природи творчої індивідуальності. І. Франко зі смутком відносив автора „Люборацьких” до тих талановитих, але нещасливих людей, котрі не змогли прикласти „до діла те знання, яке вони в житті здобули, ані ту щиру любов, котрою душа їх горіла в найкращих хвилях життя”. Помер в 1871р.

А. Свідницькому приписують слова пісні "А вже років двісті, як козак у неволі"

А вже років двісті, як козак у неволі,
По-над Дніпром ходить, викликає долю:
- Гей, вийди, доле, із води,
Визволь мене, серденько, із біди!

- Не вийду, козаче, не вийду, соколю,
Не вийду, серденько, бо й сама у неволі,
Гей, у неволі, у ярмі,
Під московським караулом у тюрмі.

У ярмі, в кайданах од часів Богдана -
Від нього самого у неволю оддана.
Гей, ти, Богдане, гетьмане,
Занапастив Україну і мене!
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис, щоб отримати можливість додавання коментарів
Поділитися в соціальних мережах
Партнери проекту
Незалежна Україна

Останнє фото


Альбом: Земля наших предків

Розклад руху

Залізниця

Автостанція

Спецпропозиції
В цій категорії оголошень немає.
Актуальні вакансії
лого служби зайнятостіКодимський центр зайнятості інформує.

Кодимі потрібні :

лікарі, вчителі, продавці, юристи

Звертатися за адресою: вул.Леніна, 69.
тел. 048 67 26713

RSS канали
Підпишіться на наші новини

Останні новини
Останні статті