Навігація
Головна
Новини
Про район
Фотогалерея
Літературне об`єднання
Сфера послуг
Посилання
Файловий архів
Каталог підприємств
Дошка оголошень

Форум міста
Зворотний зв'язок
Гостьова книга
Пошук по сайту
Мапа району
Карта сайту
Авторизація
Ім`я

Пароль



Ще не зареєстровані?

 РЕЄСТРАЦІЯ 


Забули пароль?

 ВІДНОВИТИ 
Останні статті
Байдикова Олександра...
Пиріжна. Історія зас...
Нові назви вулиць міста
Склад депутатів Коди...
Список зареєстровани...
5 нових компаній
ООО Комэлектронпром
Отрада, ООО
Приватне підприєм...
Кодимський районн...
Відділення зв’язк...
Лічильники_
Структура статей
Усі статті » Поети » Палашевська Наталія Віталіївна
Палашевська Наталія Віталіївна



Наталія Віталіївна Палашевська народилась 8 січня 1967 р. в м.Кодима. В 1984 р. закінчила Кодимську середню школу № 2, в 1994 р. – Ізмаїльський державний педагогічний інститут, факультет російської філології. Працює головним спеціалістом відділу культури Кодимськоі райдержадміністрації. В 1990 р. стала лауреатом обласної літературної премії ім. Е.Багрицького, в 1997 р. і 1998 р. – лауреатом літературного фестивалю “Південна ліра”. З 1998 р. – член Національноі спілки письменників України. Віце президент Аркадійського літературного клубу, член редколегії альманаху “Південна ліра”, голова Кодимського районного літоб’єднання ім. П.Надутика. Друкувалась в районній і обласній періодиці, збірниках “Горизонт” (1990), “Осінь у Бірзулі” (1992, 1999), в журналах “Вежа” (м. Кіровоград, 1996), “Літературна Одеса” (1997), в альманасі “Південна ліра” (1997-99, 2001), в антології-довіднику “Письменники Одещини на межі тисячоліть” (1999), колективній збірці “XX век, запомни нас такими...” (Київ, 2003). Має окремі збірки. “Осенние пророчества” (1997), “Скрипка в сердце” (2004).



Доля
Не давайте мені
почуватися зовсім слабкою.
Я – сильніша, ніж є,
Коли мислю
шаленим верлібром.
Дивовижне творіння –
жіноча розхристана доля.
Я і справді дивуюсь,
що крила живі за спиною.
Ти клейменна гріхом
І спасенна святою любов’ю,
В материнства священнеє коло
Щасливо прийнята.
Ти мудріша від горя і зрад,
І самотності пастки,
І тому так цінуєш дарунок –
Коханого погляд.
І тому так багато –
Миттєве,
як блискавка,
щастя.


***
Амнезія,
занепадницька лінь.
Перехрестя
дурисвітства й зневіри.
Але ще раз і ще раз
зірвемось з колін,
як сполохані коні
геннокресленим щемом
волі
й стрімкої погоні.
Ми не визнаєм сідел,
повних ясел, вузди і їзди,
підкуванства й прив’язань
і ницих ганебних пришпорень.
Наші гриви – по вітру
і краще стрибок у ніщо,
ніж отут перекладини
запроданського ситого стойла.


* * *
Ви звете нас адамовим ребром,
Ах, необачні!
Та під спідницями шукаєте хвоста, -
Такі невдячні!
І в посмішці простій так боїтесь
Оман лукавства,
І пнетеся в воєнному параді
Марнославства.
Та годі, поховайте врешті решт
Всю вашу зброю,
Бо що безглуздіше в житті
Цього двобою?
Простіть вже нам оте ребро,
Бо ми під серцем
Вже стільки поколінь
принесли вам...

* * *
Зорепад оксамитовий серпня
Переллється в терпкі листопади
І гірка хризантемова свіжість
Лиш підкреслить відлуння прощань.

Геометрія срібних сніжинок
Приведе аксіому чекання
І на прикладах бурь і морозів
Доведе теорему буття.

Я чекатиму теплого літа,
Як розраду у скруті і втомі,
Довгождану краплину вологи
На обвітрені спраглі вуста.

Нам здається, що йдемо по колу,
А насправді – то шлях по спіралі.
І чим далі, тим стисліші й важчі
Ці вже невідворотні витки.

Вінок поету
Прийшла з дощем
Червневим, життєдайним,
В своїх долонях
Гріла Ваші руки.
Ховала погляд,
Бо не бреше, клятий.
А серце рвала
Навіжена туга:
Ви ще живете, та...
Вчитесь вмирати.
Ви сумували,
Що не вийшла книга,
Що є ще плани,
Та ... немає часу.
Велась розмова
Тиха й сумовита.
А в серці розпач:
Долю не вблагати!
... І червень сплив,
І скінчились дороги.
В німій скорботі
Йду до Вас в останнє.
Долаю смуток.
Йду, щоб Вам віддати
Руки останній поцілунок.

Прояви “патріотизму”
Я бачу світ – неначе то ріка
Пливе з глибин віків.
З самої казки
Телесика у човнику несе
З дитинства людства
Через горе й біль
Загарбництва й повстань,
Війни і зради
Неначе до свободи...
Та – дива:
То мій сучасник, -
І з яких би це книжок?! –
Неначе кум товстий
На припічку історії вмостився
Й тризубом оселедця доїда...

* * *
Щільніш загорнутись
У темряву ночі,
Носити безсоння
По вулицях міста.
Піти і втопити
Свій біль в ополонці
Зимового ставу,
Що кригою вкритий.
Та гола верба
Так заламує руки,
Що місяць відводить
Заплакані очі.
Куди мені дітись
З безсонної ночі?
Чи може душа
Віднайти собі спокій?

Кодима
Ти витоки береш із мого серця,
Із твого серця – річка витіка.
Мій вік людський на цій землі минеться,
А ти повинна жити у віках.

Бо вже карбуєш не одне століття
Буремної історії рядки...
Околиці серпанком оповиті, -
Це воєн біль дається їм взнаки.

Та піснею луна дитячий гомін
І дзвони церкви кличуть в височінь.
І кожен намагається вагомий
Лишити слід для тебе у житті.

Вітри Поділля й степу овівають
Просвітленні обличчя кодимчан.
Міста, можливо, кращі десь бувають,
Та ти для нас єдина, як життя.

* * *
Це навіть добре, що тебе нема.
Тоді й душі нема чого боліти.
І мріяти, і більшого хотіти.
Бо ти – не ти, лиш вигадка сама.

Лиш дивний сон, без назви і прикмет,
Що без підстав з’являється зненацька, -
Така вже в нього вдача чудернацька, -
І нищить спокій, і дарує злет...

Чому ж тоді так серце стугонить
І знов йому так важко і так тісно?
А пам’ять повертається так злісно
І кожна думка відчаєм болить...

* * *
Я його не можу зрозуміти,
Він мені не вміє пояснить:
Він так гірко плаче на санскриті,
Я питаю мовою осик.
Він співає знов на діалекті
Крижаної синьої води,
Я шепочу мовою лелеки.
Він благає: “Ти переведи!”
Я не знаю, що мені робити.
Ми порозуміємось, чи ні?
... Як би це тобі заборонити
Красти мою душу уві сні?




Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис, щоб отримати можливість додавання коментарів
Поділитися в соціальних мережах
Партнери проекту
Незалежна Україна

Останнє фото


Альбом: Земля наших предків

Розклад руху

Залізниця

Автостанція

Спецпропозиції
В цій категорії оголошень немає.
Актуальні вакансії
лого служби зайнятостіКодимський центр зайнятості інформує.

Кодимі потрібні :

лікарі, вчителі, продавці, юристи

Звертатися за адресою: вул.Леніна, 69.
тел. 048 67 26713

RSS канали
Підпишіться на наші новини

Останні новини
Останні статті