Навігація
Головна
Новини
Про район
Фотогалерея
Літературне об`єднання
Сфера послуг
Посилання
Файловий архів
Каталог підприємств
Дошка оголошень

Зворотний зв'язок
Гостьова книга
Пошук по сайту
Мапа району
Карта сайту
Авторизація
Ім`я

Пароль



Ще не зареєстровані?

 РЕЄСТРАЦІЯ 


Забули пароль?

 ВІДНОВИТИ 
Останні статті
Байдикова Олександра...
Пиріжна. Історія зас...
Нові назви вулиць міста
Склад депутатів Коди...
Список зареєстровани...
5 нових компаній
ООО Комэлектронпром
Отрада, ООО
Приватне підприєм...
Кодимський районн...
Відділення зв’язк...
Лічильники_
Структура статей
Усі статті » Поети » Мазур Валентина Григорівна
Мазур Валентина Григорівна


Валентина Григорівна Мазур народилася 2 серпня 1944 р. в м.Куйбишев. В 1948 р. сім’я переїхала на Вінниччину. В 1958 р. В.Г.Мазур закінчила Бритавську семирічну школу Чечельницького району Вінницької області, в 1969 р. – Херсонське культурно-освітнє училище (бібліотекар-бібліограф). Майже 30 років працювала методистом в Кодимській районній бібліотеці. Друкувалась в районних газетах “Вісті Кодимщини”, “Нова доба”, “Голос народу”. Член Кодимського районного літературного об'єднання.


* * *

Вечірній промінь, затишок у домі.
Пригадую дитинство золоте...
Село, неначе зерна на долоні,
А в нім - моє життя, як мак цвіте.
Ці спогади народжуються зримі:
Все те, чого бажала, чим живу.
Життя моє, неначе дивний килим,
Узором ніжним бачу на снігу.
Хай сніг тріщить у мене під ногами,
В обличчя вітер віє без жалю.
А я живу, надіюсь і чекаю
Зустріти знову весну чарівну.


Моє село

Моє село – найкраще на землі.
Заплющу очі й наче на долоні –
Гарненькі хатки, білі, чепурні.
Вирує в них життя тепла й любові.

А край села – криниця з журавлем,
У жолобах вода джерельна грає.
Білизну випрала бабуся в них
Й на коромисло щільно укладає.

Пригадую своє село не раз,
Куточок, де пройшли дитячі роки,
Людей, які оточували нас.
Давно це було. Промайнули роки.

Моє село – найкраще на землі.
При думці защеміло в мене серце.
Зберусь колись поїду я туди
Щоб зачерпнуть водички у відерце.


* * *

Та хіба ж то українці,
що не п’ють горілки,
Не співають, не жартують
і не люблять жінки,
Не плекають у покосах
русу косу в м’яті?!
Хоч балакають недобре
ті баби завзяті,
Що, бува, Петро заходить
до сусідки Насті.
Може цього і не було,
то одні напасті,
Але всі ми полюбляєм,
якщо хтось тороче,
Що ти буцім-то найкраща
і він дуже хоче
Пригорнутись раз чи двічі
вже до твого стану.
Та я збоку як погляну
на оту приману,
То не хочу вже нічого
на білому світі.
Життя моє промайнуло,
наче літо в житі.
Нехай з Богом переходить
він на другі руки.

Я вже краще відпочину,
ліпше вже розлука:
Ти спокійна, незалежна,
як наша держава,
Стоїш собі при дорозі,
вільна й величава.
А навесні, після снігу,
з берегів виходить
Петро –справжній українець,
що до Насті ходить.

Мій рідний край
Краю мій рідний, багата Вкраїно!
Люди на ній чарівні.
Де б не була я, та краще, ніж вдома
Вже не буває мені.
Батьківська хата, колиска дитинства,
Пісня із маминих уст.
Тихо майструє дідусь на порозі.
Наче в дитинстві боюсь
Щось пропустити в житті недоречно.
Хай все складеться, як слід.
Мати всміхається щиро й безпечно,
Кличе усіх на обід.
І за столом вся родина зібралась:
Дочки, онуки, сини.
Пісню, що лине із рідного краю
Тихо співають вони.

Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис, щоб отримати можливість додавання коментарів
Поділитися в соціальних мережах
Партнери проекту
Незалежна Україна

Останнє фото


Альбом: Земля наших предків

Розклад руху

Залізниця

Автостанція

Спецпропозиції
В цій категорії оголошень немає.
Актуальні вакансії
лого служби зайнятостіКодимський центр зайнятості інформує.

Кодимі потрібні :

лікарі, вчителі, продавці, юристи

Звертатися за адресою: вул.Леніна, 69.
тел. 048 67 26713

RSS канали
Підпишіться на наші новини

Останні новини
Останні статті