Навігація
Головна
Новини
Про район
Фотогалерея
Літературне об`єднання
Сфера послуг
Посилання
Файловий архів
Каталог підприємств
Дошка оголошень

Форум міста
Зворотний зв'язок
Гостьова книга
Пошук по сайту
Мапа району
Карта сайту
Авторизація
Ім`я

Пароль



Ще не зареєстровані?

 РЕЄСТРАЦІЯ 


Забули пароль?

 ВІДНОВИТИ 
Останні статті
Байдикова Олександра...
Пиріжна. Історія зас...
Нові назви вулиць міста
Склад депутатів Коди...
Список зареєстровани...
5 нових компаній
ООО Комэлектронпром
Отрада, ООО
Приватне підприєм...
Кодимський районн...
Відділення зв’язк...
Лічильники_
Лірична подорож у минуле

Не повірите, але лірична поезія іноді допомагає тримати свої нерви під контролем. Це коли ти обурений і готовий вибухнути, та раптом згадуєш слова якогось поета і вгамовуєшся.
До чого це я? А ось до чого!
Чи багато хто з кодимчан чув про те, що в четвер 21 січня 2016 року в актовому залі міської ради відбулося громадське обговорення з перейменувань вулиць? Думаю, небагато. Схоже на те, що керівництво міста не було зацікавлене в тому, аби цей захід набув широкого розголосу серед містян. Хотіли тишком-нишком прийняти та затвердити такі назви – аби на зло патріотам та голові РДА. Забігаючи наперед, зазначимо, що так воно майже і сталось.


А от тепер все по порядку. Я, як голова громадської організації, випадково дізнався про цю оказію, а тому не міг відмовити собі в задоволені подискутувати з опонентами відносно вищезгаданої теми.
На початок засідання я дещо спізнився, а тому, зайшовши в залу, був здивований великою кількістю присутніх. Але тут таки ж і зрозумів – дискусії не вийде. Бо переважна більшість присутніх – це, так звані, «вічно вчорашні», які на компроміс не здатні за жодних умов. Споглядаючи цю публіку, зрозумів, що по суті це таємна нарада, і відчуваю, як набираюсь «сказі». Враження було таким, ніби втрапив на партійні збори 70-х років XX ст. Бо ж усвідомив, які топоніми можуть запропонувати ці прорадянські інтелектуали, а тому мимоволі в ту мить згадав слова українського поета-класика П.Тичини, написані ним з приводу відкриття пам’ятника Т.Г.Шевченку в Києві. Перефразую: Прийшли попи, кацапи, комуністи – якраз всі ті, кого Ти не любив.
Думаю, гарно сказав корифей колись, та як влучно підходить до сьогодні. Заспокоївся. В президії поважно сиділи: голова міста, його заступник, секретар мерії та ще хтось, але я не запам’ятав. Вів зібрання якийсь чоловічина, що в міській раді, наскільки мені відомо, ніби й не працює. Хоча може штатний розпис змінили?! Провадив він цей захід, боязко, мляво (знаєте, як ото буває з поганими ораторами: «бе, ме, кукуріку»?) Таке враження, що чогось чи то остерігався, чи ‘мо не виспався.
Згодом, після невеличкої пересварки, виступив керівник комунікаційного відділу РДА – В.Ф. Савіцький, який коротко доповів напрацювання комісії з обговорюваної теми та озвучив особисту позицію голови адміністрації. І як тільки доповідач вийшов з-за трибуни, як туди вихором влетів полум’яний та вічно невдоволений оратор і популіст, а попросту – пустобрех (прізвища не вказую – не дай боже образиться! А читачі і так здогадаються, про кого мова). Він вже давно хворіє на словесний, вибачте, енурез. Так! Це той колишній високопосадовець, що ніяк не може набрехатись, бо є професійним брехуном. Так от, моментом включивши «ротячу швейну машинку», застрекотів на всі лади. Мовляв, влада хоче називати вулиці іменами політичними, а ми хочемо нейтральними, на зразок – Вишнева і т.д., і т.п. (сім мішків вовни – і всі не повні). У мене від сорому за цю несерйозну людину тут-таки у свідомості з’явився рій віршованих рядків, як от:
Боже мій, сумна твоя планида на оцій окраденій землі:
у достойні перша-ліпша гнида пнеться з щонайвищих устремлінь…
чи
Мовчіть, не булькайте у воду,
Ви, з ніг дурні до голови,
Бо ви не знаєте народу…
…а також:
Не ревли б на трибунах дурні трубадури,
То й не конали б на палях сумні кобзарі…
…і ще:
Багно, калюжі, каламуть,
і та паскудна людська суть,
що душу ранить Богу.


Наприкінці тиндириндівської проповіді, цей Цицерон запропонував перейменувати Комсомольську на Сонячну. І тут я подумки згодився, а що? Логічно! Коли в головах людей темно, то, звісно, хочеться сонечка. Та далі сидіти і слухати я вже не мав сил, а тому, схопивши сумку, поспіхом вийшов на вулицю. Ех, подумалось, як же ж ви, керманичі, погано закінчили. Ну просто по-Єсенінськи: «Закотилися очі собачі золотими зірками у сніг».
Йшов додому, та все думав. Це ж під час розквіту вашого функціонерства район докотився до «Ицькової сучки», а зараз ви безсоромно намагаєтеся будь де вщипнути представників молодої владної генерації?. Ну не порядно це, не гідно!
Доходив до дому – згадалися чомусь слова Симона Петлюри:
«Страшні московські воші, а ще страшніші українські гниди»
Ото розумний був чоловік, в корінь дивився. І коли ми тих промосковських гнид виведемо?
В.БІЛОКІНЬ.

Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис, щоб отримати можливість додавання коментарів
Поділитися в соціальних мережах
Партнери проекту
Незалежна Україна

Прогноз погоди
Останнє фото


Альбом: Земля наших предків

Розклад руху

Залізниця

Автостанція

Спецпропозиції
В цій категорії оголошень немає.
Актуальні вакансії
лого служби зайнятостіКодимський центр зайнятості інформує.

Кодимі потрібні :

лікарі, вчителі, продавці, юристи

Звертатися за адресою: вул.Леніна, 69.
тел. 048 67 26713

RSS канали
Підпишіться на наші новини

Останні новини
Останні статті