Оксана Василівна Поліщук народилася 5 лютого 1985 р. в м. Кодима. В 2002 р. закінчила Кодимську загальноосвітню школу № 1, навчається в Одеському Національному університеті ім..Мечникова, філологічний факультет, група журналістів. Друкувалась в районній та обласній періодиці, альманасі “Південна ліра” (2003). Член
Кодимського районного літературного об'єднання.
До Всевишнього
Як в нас все добре, то собі живемо,
Про Бога не згадаєм ні на мить.
А лиш нещастя – так уже зовемо,
Коли на світі важко стане жить.
Все просимо, благаємо ночами,
Сумуєм, що залишив нас в біді.
Святий Всевишній, будь в серцях із нами
У цій шаленій громовій добі.
Оптимістичне
Мені всього шістнадцять літ –
Прекрасний вік людини!
Не в’янув ще життєвий цвіт
І квітнуть моїм днинам.
Багато доля піднесе
В житті іще сюрпризів...
Ще буде все, ще буде все,
Що й не опишеш в книзі.
Та поки юна й молода,
Усі світи – для мене
Неначе зірка золота,
Я буду жить шалено!
Зимовий пейзаж
Все людям віддала земля, що мала,
І чи з жалю до себе, чи до нас –
Листом осіннім в світі заридала
І знову увійшла в зимовий час.
Так люто і шалено зачинали
Безжальні хуртовини і вітри –
Довкруг безмірно снігом засипали,
І роздували золоті скирти.
А потім вщухла люта сніговиця,
Скотилася, прищулилась в ярах.
Понамітала добре чарівниця –
Стоїть під лісом снігова гора.
Радіє око: гарно так довкола!
Земля притихла в теплих кожухах...
Заснула і виблискує шовково,
Сліди зайців видніються в полях.